Збільшений шрифт | Зменшений шрифт
Там, під Львівським замком,
Старий дуб стоїть,
А під тим дубочком
Партизан лежить.
Він лежить, не дише,
Він неначе спить.
Золоте волосся
Вітер шевелить.
А над ним старенька
Матінка стоїть.
Сльози проливає,
Стиха говорить:
"Як ти був маленьким,
Батько воював,
Він за Україну
Голову поклав.
Сину, ти мій сину,
Сину дорогий.
Ти за Україну
Кров свою пролив".
Там, під Львівським замком,
Старий дуб стоїть,
А під тим дубочком
Партизан лежить.
Думи мої, думи мої
Чом дуб не зелений
Вечір надворі
Гуде вітер вельми в полі
Не щебечи, соловейко
Повій, вітре, на Вкраїну
Ой ти, дівчино, з горіха зерня
Чом, земле моя
Чорнявая Іванка
Чорнії брови, карії очі
Місяць на небі
Дивлюсь я на небо
Там, де Ятрань круто в’ється [1]
Чорноморець
Їхав козак за Дунай
Горіла липка
Стоїть гора високая
Зашуміли ліси
Ніч яка місячна
Біда польку спокусила [1]
Там, під Львівським замком [1]
Як ішов я з Дебречина